Згідно зі статистикою:

13 людей постраждали від сексуальної експлуатації; 

8 – трудова експлуатація; 

7 – втягнення у жебрацтво; 

3 – втягнення осіб у злочинну діяльність;  

1 – продаж дитини,  

17 – використання у збройних конфліктах та 70 – інші види. 

Щоб не потрапити на гачок торгівців людьми, варто дотримуватись правил безпеки: 

▪️ будьте обачними — ніколи і нікому не передавайте документи, що посвідчують особу. Ваша ідентичність — це ваша головна цінність; 

▪️ вивчайте мову країни, де плануєте працювати. Базові знання допоможуть вам контролювати ситуацію; 

▪️ не діліться особистою інформацією в інтернеті. Пам'ятайте про кібербезпеку; 

▪️ перевіряйте умови праці перш ніж приймати будь-яку пропозицію роботи; 

▪️ завжди повідомляйте своїх близьких, родичів та партнерів про усі дані вашої поїздки: маршрут, країна, місце призначення, номер закордонного телефону, ПІП контактної особи, яка вас буде зустрічати, та інші дрібні та не менш важливі деталі вашої подорожі; 

▪️ придумайте з близькими кодове слово, яке ви будете застосовувати, якщо потрапите у небезпеку;  

▪️ майте при собі перелік телефонів посольств та консульських установ України за кордоном. 

Будьте обачні та обережні!

Як розпізнати небезпеку для дітей в Інтернеті та що робити батькам

   У межах інформаційної кампанії до Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми, який відзначається 30 липня, Мінсоцполітики за підтримки проєкту «Супровід урядових реформ в Україні» SURGe підготовлено серію рекомендацій про те, як розпізнати потерпілих від торгівлі людьми та допомогти їм. 

   У цьому матеріалі – про те, що важливо знати батькам для безпеки їхніх дітей онлайн. Ми розкажемо про ознаки в поведінці дітей, які можуть викликати занепокоєння; поради, які батьки можуть дати своїм дітям, щоб вберегти їх від онлайн-зловмисників; а також наведемо базові рекомендації, як вчити дитину безпечної поведінки в інтернеті. 

   У 2021 році Кримінальний кодекс України було доповнено статтею 156-1 – домагання дитини для сексуальних цілей визнано кримінальним правопорушенням. 

   Зазвичай таке домагання здійснює дорослий. Проте не виключено, що він чи вона можуть використати інших дітей, як незнайомих особисто з потенційними потерпілими, так і їхніх друзів. 

   Наприклад, зловмисники можуть дружити з дитиною протягом місяців і навіть років, щоб перестати сприйматися як незнайомці та завоювати довіру. Причому це може бути спілкування як під власним ім’ям, так і створення фальшивого профілю від імені ровесника дитини. Можуть погрожувати зашкодити собі або дитині та її родині, вдаватися до емоційного шантажу. 

   Тому батькам варто стежити за поведінкою дитини онлайн. Ознаками, які можуть викликати занепокоєння, є: 

   - дитина не хоче відповідати на запитання, з ким вона спілкується онлайн; 

   - виглядає розсіяною або засмученою, тихішою та сумнішою або навпаки, більш різкою, ніж зазвичай; 

   - постійно в телефоні, при появі батьків перемикає екрани; 

   - дитина отримує подарунки без приводу поштою або кур’єром; 

   - в лексиконі з’явилися слова з сексуальним підтекстом, які не відповідають віку та звичкам дитини. 

   Також батькам варто вчити дитину безпечної поведінки в інтернеті з того віку, коли вона навчилася ним користуватися. Зокрема: 

   - самим ознайомитися з платформами соціальних мереж і додатками, якими користуються їхні діти; 

   - обговорити питання онлайн-безпеки, анонімності, вікових обмежень (якщо батьки не повністю володіють такою інформацією, то існує низка тренінгів для дітей з цих питань, які можна разом переглянути та обговорити); 

   - обговорити тему завершення спілкування та блокування контактів, якщо дитина відчуває небезпеку; 

   - нагадувати дитині – якщо вона вважає, що зробила помилку, може звернутися до батьків в будь-який час та попросити про допомогу; 

   - обмежувати використання телефонів пізно вночі; 

   - створити сімейне «безпечне слово», яке означатиме приховане прохання про допомогу. 

   Поради, які батьки можуть дати своїм дітям перед школою, щоб вберегти їх від онлайн-зловмисників: 

   - не повідомляти в мережі свої особисті та контактні дані; 

   - не публікувати чи надсилати фото, якими не поділилися би з усіма в класі; 

   - стежити на налаштуваннями конфіденційності при заповнені онлайн форм; 

   - пам’ятати про ризики безкоштовних публічних мереж Wi-Fi (викрадення особистої інформації, вірусна атака, можливість стеження за пристроєм тощо). 

   Важливо: якщо ви виявили ситуацію, яка видається вам небезпечною для дитини, телефонуйте 102 або на Урядову консультаційну лінію з питань безпеки дітей в Інтернеті – 1545 (далі обрати цифру 3).

Джерело: http://plsz.gov.ua/info_scr/prot_torg_lud.html

Торгівля людьми: Що робити, якщо ви стали свідком, і куди звертатися за допомогою?

  Негайно повідомте поліцію: Якщо ви стали свідком факту торгівлі людьми або маєте підозри про такий факт, негайно телефонуйте в місцевий номер екстреної допомоги або до поліції. Надайте всю доступну інформацію, яка може допомогти в затриманні зловмисника та сприяти розслідуванню. 

   Залишайтесь на безпечній відстані: Намагайтесь залишатися на безпечній відстані від злочинців та зберігайте особисту безпеку. Не підходьте близько до місця злочину чи потенційних підозрюваних. 

   Запам'ятовуйте деталі: Спробуйте запам'ятати якомога більше деталей про злочин, такі як зовнішність злочинців, будь-які ідентифікаційні ознаки, державні номери транспорту тощо. Ці деталі можуть бути цінними у розслідуванні. 

   Не втручайтесь безпосередньо: Уникайте безпосередньої конфронтації з злочинцями, так як це може бути небезпечним для вас і для постраждалої особи. Допоможіть поліції виконати свої обов'язки щодо захисту та розслідування. 

   Куди звертатися за допомогою? 

   Поліція: Першим кроком завжди повинно бути звернення в поліцію. Вони мають необхідний досвід і ресурси для розслідування та припинення торгівлі людьми. 

   Громадські організації: Існують громадські організації, які спеціалізуються на допомогу жертвам торгівлі людьми. Вони можуть надати правову та психологічну підтримку, а також допомогти в організації захисту та надання притулку. 

   Гарячі лінії: Багато країн мають спеціальні «гарячі» лінії, на які можна повідомити про підозру торгівлі людьми або отримати консультацію. 

   Контактні номери телефонів для звернень: 

   • Національної поліції України 102 або 0 800 500 202 (кол-центр поліції); 

   • Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 15 47; 

   • Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів: 527 (безкоштовно з мобільного), 0 800 505 501 (безкоштовно зі стаціонарного), щодня з 8:00 до 20:00; 

   • Цілодобової консульської оперативної служби (у разі надзвичайних ситуацій за кордоном за участю громадян України), +38 (044) 238-16-57, +38 (044) 238-18-24, email: cons_or@mfa.gov.ua.; 

   • Департаменту боротьби зі злочинами, пов‘язаними з торгівлею людьми Національної поліції України - +38(0800) 500-202; 

   • Укрбюро Інтерполу - +38(044) 256-12-53; 

   • Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, Київ, вул. Михайлівська, 8; e-mail: iomkievcomm@iom.int; 

   • Громадської спілки „А21 Україна” (+38 044 338 338 1, info.ua@A21.org, @A21UA) https://www.a21.org/content/ukraine/gr50zc; 

   • Громадської правозахисної організації „Ла Страда”, La Strada International (доступні консультації онлайн через месенджер фейсбук @lastradaukraine, Telegram: @NHL116123): 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

Як розпізнати ознаки сексуальної та трудової експлуатації

   У межах інформаційної кампанії до Всесвітнього дня протидії торгівлі людьми публікуємо серію рекомендацій про те, як розпізнати потерпілих від торгівлі людьми та допомогти їм. Зокрема, в попередньому матеріалі ми розповідали про поради для батьків для безпеки їхніх дітей онлайн. 

   У цій статті – про те, як розпізнати сексуальну й трудову експлуатацію. 

   Сексуальна експлуатація 

   Сексуальна експлуатація – це будь-яке зловживання або спроба зловживання позицією вразливості, нерівності або довіри з сексуальною метою. Зокрема, в обмін на гроші, товар, послуги чи будь-яку іншу винагороду, задля отримання соціальної чи політичної користі. 

   Така експлуатація не обмежується тільки проституцією: вона передбачає використання людини і в порнографії, стриптизі чи вебкамі. 

   Сексуальною експлуатацією є також вимога здійснювати дії сексуального характеру без усвідомленої згоди або згоди під тиском, наприклад, за право проживання. 

   Якщо від особи вимагають надавати або надсилати відео- або фотоматеріали сексуального характеру – це також експлуатація. 

   Трудова експлуатація 

   Трудова експлуатація – це будь-яка примусова праця, яку людина не може полишити за власним бажанням. Вона може включати шантаж, обман, примус, невиплату або неповну виплату заробітної плати та інше. 

   Ознакою трудової експлуатації є несправедливі умови праці: платня менша за мінімальну, відробіток уявних боргів, робота за житло і харчі. Але ключове те, що людина змушена працювати проти власної волі. 

   Формами торгівлі людьми (купівлі-продажу, обміну людини) є вербування, переховування, переміщення, передача, одержання людини. Саме останнє можна вважати початком використання її для незаконної мети, зокрема для трудової експлуатації. 

   Важливо! Якщо ви зіткнулися з сексуальною чи трудовою експлуатацією або маєте інформацію про потерпілих, для допомоги та отримання роз’яснень звертайтеся до поліції за телефоном 102 (112 в ЄС) або на урядову гарячу лінію 1547.

ВИПУСК - 2024!!!

    Дорогі 9-класники, вітаємо із завершенням першого важливого етапу у вашому житті!!! Бажаємо впевнено та сміливо відправитися назустріч своїм мріям.

Хай випускний стане стартом для блискучих звершень та перемог, красивих моментів та приємних сюрпризів!

Будьте щасливі та успішні під мирним небом України!!!

«Літні пригоди без шкоди: як провести безпековий урок для підлітків».

https://study.ed-era.com/uk/courses/course/5200 

Протидія домашньому насильству

 

Права та обов'язки батьків

Правовий захист дітей відповідно батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень (ст. 242 Цивільного кодексу України).

Правовий захист дітей відповідно є предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України "Про охорону дитинства").

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону (стаття 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:

●     виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї і родини, свого народу, своєї Батьківщини;

●     піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;

●     забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;

●     поважати дитину;

●     забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини;

●     забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

●     ухилення батьків від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою позбавлення батьківських прав.

●     виникнення загрози життю і здоров'ю дитини є підставою для відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.

Органи які здійснюють захист дітей від насильства

До органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:

●     служби у справах дітей;

●     уповноважені підрозділи органів Національної поліції України;

●     органи управління освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;

●     органи охорони здоров'я, установи та заклади охорони здоров'я;

●     центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги;

●     суди;

●     прокуратура;

●     уповноважені органи з питань пробації.

До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади, які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:

●     центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

●     притулки для дітей;

●     центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

●     соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

●     центри соціально-психологічної допомоги;

●     територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

●     інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать:

●     притулки та центри медико-соціальної реабілітації для постраждалих осіб;

●     кол-центри з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей;

●     мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;

●     заклади та установи, призначені виключно для постраждалих від домашнього насильства осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

У здійсненні заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів домашнього насильства, наданні допомоги та захисту постраждалим особам, можуть брати участь підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, громадські об’єднання та іноземні неурядові організації, фізичні особи - підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому числі послуги патронату над дітьми.

Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому насильству:

●     15-47 - урядова гаряча лінія для осіб, які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів);

●     116-123 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 335 (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (цілодобово, безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");

●     116 111 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 225 (для стаціонарних та мобільних телефонів) - національна гаряча лінія для дітей та молоді (безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");

●     0 800 213 103 - гаряча лінія системи безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно з мобільних та стаціонарних телефонів)

Дитина вправі особисто звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів.

Координація дій різних органів і служб у напрямі подолання насильства щодо дитини

Усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги.

Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб'єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності. Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

У разі якщо у зв'язку із складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та виховання можуть здійснювати родичі, сім’я патронатного вихователя, центри соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання, навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.

Уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов'язані в максимально короткий термін запропонувати сім'ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

У разі якщо повернення дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка найбільше відповідає найкращим інтересам дитини (стаття 23 Закону України "Про охорону дитинства").

Міністерство освіти і науки України з метою виконання законодавчих вимог Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" розробило спільно з Міністерством молоді та спорту України для використання у профілактичній освітній діяльності Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству (Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству: лист від 18.05.2018 № 1/11-548.)

На підставі аналізу літератури та наукових джерел щодо запобігання і протидії насильству сформульовано рекомендації соціальним працівникам, соціальним педагогам, психологам, педагогічним працівникам, батькам у разі звернення до них постраждалих від насильства.

Порядок проведення та документування результатів медичного обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної допомоги затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01.02.2019 № 278. Працівники освіти у своїй діяльності щодо запобігання та протидії домашньому насильству керуються наказом Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних працівників із іншими органами та службами".

Відповідальність

Адміністративна відповідальність

Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну відповідальність:

●     доведення неповнолітнього до стану сп'яніння (стаття 180 КУпАП);

●     невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (стаття 184 КУпАП);

●     вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (стаття 173 КУпАП).

Кримінальна відповідальність

Захист від найбільш небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя, здоров'я та недоторканності неповнолітнього.

До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :

●     доведення до самогубства (стаття 120 ККУ);

●     умисне тяжке тілесне ушкодження (стаття 121 ККУ);

●     умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 122 ККУ);

●     умисне легке тілесне ушкодження (стаття 125 ККУ);

●     побої й мордування (стаття 126 ККУ);

●     домашнє насильство (стаття 126 ККУ)

●     катування (стаття 127 ККУ)

●     необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 128 ККУ);

●     погроза вбивством (стаття 129 ККУ);

●     незаконне проведення аборту або стерилізації  (стаття 134 ККУ);

●     неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття 137 ККУ);

●     експлуатація дітей (стаття 150 ККУ)

●     використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (стаття 150-1 ККУ)

●     примушування до шлюбу (стаття 150-2 ККУ)

●     зґвалтування (стаття 152 ККУ);

●     сексуальне насильство (стаття 153 ККУ);

●     примушування до вступу в статевий зв'язок (стаття 154 ККУ);

●     статеві зносини з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (стаття 155 ККУ);

●     розбещення неповнолітніх (стаття 156 ККУ);

●     злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування (стаття 166 ККУ);

●     втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (стаття 304 ККУ);

●     схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 ККУ);

●     спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (стаття 323 ККУ);

●     схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 ККУ)

●     невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників (стаття 390 ККУ).

 

Джерело: https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Захист_прав_дітей_від_насильства_в_сім%27ї