Права та обов'язки батьків
Правовий захист дітей
відповідно батьки (усиновителі) є законними представниками своїх дітей. Вони
мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого
самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини,
а також непрацездатних сина або дочки як їх законні представники без
спеціальних на те повноважень (ст. 242 Цивільного кодексу України).
Правовий захист дітей
відповідно є предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є
забезпечення інтересів своєї дитини (стаття
11 Закону України "Про охорону дитинства").
Батьки або особи, які їх
замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних
інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання,
невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до
закону (стаття
12 Закону України "Про охорону дитинства").
Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини:
●
виховувати дитину в дусі
поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї і родини, свого
народу, своєї Батьківщини;
●
піклуватися про здоров'я
дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
●
забезпечити здобуття
дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя;
●
поважати дитину;
●
забороняються будь-які
види експлуатації батьками своєї дитини;
●
забороняються фізичні
покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які
принижують людську гідність дитини.
●
ухилення батьків від
виконання своїх обов'язків по вихованню дитини є підставою позбавлення батьківських прав.
●
виникнення загрози життю
і здоров'ю дитини є підставою для відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських
прав.
Органи які здійснюють
захист дітей від насильства
До органів та установ, на які покладаються функції із здійснення
заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать:
●
служби у справах дітей;
●
уповноважені підрозділи
органів Національної поліції України;
●
органи управління
освітою, навчальні заклади, установи та організації системи освіти;
●
органи охорони здоров'я,
установи та заклади охорони здоров'я;
●
центри з надання
безоплатної вторинної правової допомоги;
●
суди;
●
прокуратура;
●
уповноважені органи з
питань пробації.
До загальних служб підтримки постраждалих осіб належать заклади,
які, у тому числі, надають допомогу постраждалим особам:
●
центри соціальних служб
для сім'ї, дітей та молоді;
●
притулки для дітей;
●
центри
соціально-психологічної реабілітації дітей;
●
соціально-реабілітаційні
центри (дитячі містечка);
●
центри
соціально-психологічної допомоги;
●
територіальні центри
соціального обслуговування (надання соціальних послуг);
●
інші заклади, установи
та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.
До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать:
●
притулки та центри
медико-соціальної реабілітації для постраждалих осіб;
●
кол-центри з питань
запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та
насильству стосовно дітей;
●
мобільні бригади
соціально-психологічної допомоги постраждалим від домашнього насильства особам
та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі;
●
заклади та установи,
призначені виключно для постраждалих від домашнього насильства осіб та осіб,
які постраждали від насильства за ознакою статі.
У здійсненні заходів у
сфері запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема виявленні фактів
домашнього насильства, наданні допомоги та захисту постраждалим особам, можуть
брати участь підприємства, установи та організації незалежно від форми власності,
громадські об’єднання та іноземні неурядові організації, фізичні особи -
підприємці, які відповідають критеріям діяльності суб’єктів, що надають
соціальні послуги, а також фізичні особи, які надають соціальні послуги, у тому
числі послуги патронату над дітьми.
Гарячі лінії з питань запобігання та протидії домашньому
насильству:
●
15-47 - урядова гаряча лінія для осіб,
які постраждали від домашнього насильства (цілодобово, безкоштовно з мобільних
та стаціонарних телефонів);
●
116-123 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 335 (для стаціонарних та
мобільних телефонів) - національна гаряча лінія з попередження домашнього
насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації (цілодобово,
безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");
●
116 111 (для мобільних телефонів) або 0 800 500 225 (для стаціонарних та
мобільних телефонів) - національна гаряча лінія для дітей та молоді
(безкоштовно, роботу забезпечує ГО "Ла Страда-Україна");
●
0 800 213 103 - гаряча лінія системи
безоплатної правової допомоги (цілодобово, безкоштовно з мобільних та
стаціонарних телефонів)
Дитина вправі особисто
звернутися до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів
соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, кол-центру з питань запобігання та
протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству
стосовно дітей, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і
законних інтересів.
Координація дій різних
органів і служб у напрямі подолання насильства щодо дитини
Усі дії щодо дитини, яка
перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та
інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов
її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг
та соціальної допомоги.
Суб'єкти соціальної
роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності
здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих
обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених
законодавством, інформують інших суб'єктів, органи опіки та піклування в разі
необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів
дитини та надання підтримки батькам чи притягнення їх до відповідальності.
Суб'єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують ведення
обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.
У разі якщо у зв'язку із
складними життєвими обставинами дитина тимчасово не проживає чи не може
проживати із своїми батьками, іншими законними представниками, її утримання та
виховання можуть здійснювати родичі, сім’я патронатного вихователя, центри
соціально-психологічної реабілітації дітей, притулки для дітей служб у справах
дітей, інші установи для дітей (незалежно від форми власності та
підпорядкування), в яких створені належні умови для проживання, виховання,
навчання та реабілітації дитини відповідно до її потреб.
Уповноважені органи, що
здійснюють соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов'язані в
максимально короткий термін запропонувати сім'ї дитини комплекс послуг,
спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та
сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.
У разі якщо повернення
дитини до батьків, інших законних представників є неможливим чи суперечить її
інтересам, органи опіки та піклування здійснюють заходи щодо надання дитині
статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, захисту
її житлових та майнових прав, влаштування в одну із форм виховання, яка
найбільше відповідає найкращим інтересам дитини (стаття
23 Закону України "Про охорону дитинства").
Міністерство освіти і
науки України з метою виконання законодавчих вимог Закону України "Про
запобігання та протидію домашньому насильству" розробило спільно з
Міністерством молоді та спорту України для використання у профілактичній
освітній діяльності Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії
насильству (Методичні
рекомендації щодо запобігання та протидії насильству: лист від 18.05.2018 №
1/11-548.)
На підставі аналізу
літератури та наукових джерел щодо запобігання і протидії насильству
сформульовано рекомендації соціальним працівникам, соціальним педагогам,
психологам, педагогічним працівникам, батькам у разі звернення до них
постраждалих від насильства.
Порядок проведення та документування результатів медичного
обстеження постраждалих осіб від домашнього насильства, та надання їм медичної
допомоги затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від
01.02.2019 № 278. Працівники освіти у
своїй діяльності щодо запобігання та протидії домашньому насильству керуються
наказом Міністерства освіти і науки України від 02.10.2018 № 1047 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення,
реагування на випадки домашнього насильства і взаємодія педагогічних
працівників із іншими органами та службами".
Відповідальність
Адміністративна
відповідальність
Перелік правопорушень за які передбачено адміністративну
відповідальність:
●
доведення
неповнолітнього до стану сп'яніння (стаття 180 КУпАП);
●
невиконання батьками або
особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей (стаття 184 КУпАП);
●
вчинення домашнього
насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного
припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування (стаття 173 КУпАП).
Кримінальна
відповідальність
Захист від найбільш
небезпечних порушень прав неповнолітніх забезпечує Кримінальний кодекс України. Він містить як загальні норми, що захищають всіх громадян від
жорстокого поводження, так і норми, безпосередньо спрямовані на захист життя,
здоров'я та недоторканності неповнолітнього.
До переліку дій, які можна розглядати як жорстоке поводження з
дітьми та за які передбачено кримінальну відповідальність відносяться :
●
доведення до самогубства
(стаття
120 ККУ);
●
умисне тяжке тілесне
ушкодження (стаття
121 ККУ);
●
умисне середньої
тяжкості тілесне ушкодження (стаття
122 ККУ);
●
умисне легке тілесне
ушкодження (стаття
125 ККУ);
●
побої й мордування (стаття
126 ККУ);
●
домашнє насильство (стаття
126 ККУ)
●
катування (стаття
127 ККУ)
●
необережне тяжке або
середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття
128 ККУ);
●
погроза вбивством (стаття
129 ККУ);
●
незаконне проведення
аборту або стерилізації (стаття
134 ККУ);
●
неналежне виконання
обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей (стаття
137 ККУ);
●
експлуатація дітей (стаття
150 ККУ)
●
використання малолітньої
дитини для заняття жебрацтвом (стаття
150-1 ККУ)
●
примушування до шлюбу (стаття 150-2 ККУ)
●
зґвалтування (стаття
152 ККУ);
●
сексуальне насильство (стаття
153 ККУ);
●
примушування до вступу в
статевий зв'язок (стаття
154 ККУ);
●
статеві зносини з
особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку (стаття
155 ККУ);
●
розбещення неповнолітніх
(стаття 156 ККУ);
●
злісне невиконання
обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи
піклування (стаття 166 ККУ);
●
втягнення неповнолітніх
у злочинну діяльність (стаття 304 ККУ);
●
схиляння до вживання
наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (стаття 315 ККУ);
●
спонукання неповнолітніх
до застосування допінгу (стаття 323 ККУ);
●
схиляння неповнолітніх
до вживання одурманюючих засобів (стаття 324 ККУ)
●
невиконання
обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для
кривдників (стаття 390 ККУ).
Джерело:
https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/Захист_прав_дітей_від_насильства_в_сім%27ї
Немає коментарів:
Дописати коментар