НАВІЧНО З НАМИ

Сценарій уроку-реквієму присвяченого загиблому воїну АТО, учневі школи Сергію Крівченку

                               «Забути кров святу не маєм права! –                         

                 Лишила слід безсмертний і терпкий…                                         

    Героям України – Слава! Слава! Слава!!!                                                

  І наша пам’ять – на усі віки!»                              

                           

Мета:  сприяти  розвитку  почуття  гордості  за земляка;  виховувати  почуття  патріотизму,  гуманізм  та  мужність,  громадянську  позицію,  військовий обов’язок.

На фоні мелодії

1 - й   у ч е н ь

Солдатики… Журавлики ясні…

Вже скільки вас у вирій відлетіло…

Землю зрошили дощики рясні,

З дерев багряне листя відлетіло.

Немає вас… Ви вже на небесах…

Ви там, де сонце промінцями ллє…

А у матусі сльози на очах

І свічечка яскраво пломеніє…

2 - й   у ч е н ь

Ви там, в раю, де спокій, де теплінь,

Там, де пташки щебечуть без упину…

Але чом, хлопче, юним й молодим

Уже покинув нашу Україну?!

Чому?! Чому в ці двадцять літ

Ти дивишся мені у вічі з неба?

А там кохана виглядає з-за воріт

І все чекає вісточки від тебе…

3 - й   у ч е н ь

Від куль ви хлопці, братських полягли!

Від тих катів, що звалися «братами»!

Ви небо українське берегли

І поле з золотистими житами!

Молитву шепчу перед образами…

Прошу, щоб Бог солдатиків зберіг…

Махніть з небес нам журавлиними крилами,

Або ж скоріш вертайтесь на поріг.

                                                               

В е д у ч и й. Людина може померти двічі: уперше,  коли  наздогнала  куля  там,  на  полі бою, а вдруге — у пам’яті людській. Удруге помирати значно страшніше.

В е д у ч а. Сьогодні ми зібралися тут, щоб згадати і не забути, щоб говорити і почути відгомін, щоб молитися і молитвою рятуватися, щоб запалити свічку пам’яті та зігріти її теплом наші охолоджені серця.

В е д у ч и й. Подія, що змусить нас ще раз замислитися та об’єднатися заради миру і спасіння української нації.

В е д у ч а. Наш земляк, учень нашої школи вольовий і впевнений у своїх силах красень-юнак Сергій Крівченко не пошкодував свого життя за волю і славу України. Він навіки залишиться у пам’яті молодого покоління Максимівчан.

В е д у ч и й. Ми зібралися, щоб вшанувати пам'ять Сергія Крівченка –, випускника нашої школи 2002 року, який героїчно загинув 21 листопада 2014 року під містом Щастя Луганської області. Він боровся за Україну…

(На фоні музичної композиції «Адажіо»

виходить дівчина в образі України і говорить слова)

У к р а ї н а:

Хай скрегіт й плач стражденної землі

Досягне й хмар, і сонця, й неба, й Бога.

Хай пом’януться дні, коли сини мої

Топтали ті важкі дороги.

І скільки, наче масок, чорних плит!

Вони відчули усі біди долі

В нічному небі, де холодний вир

Солдатського і людського болю.

(Виходить солдат у камуфляжній формі)

С о л д а т:

Минають дні, ідуть роки.

Життя листки перегортає.

А біль війни – навіки,

В душі чомусь не замовкає.

Я повернувся з тих завій,

Але тривожні сни, як рани,

Що ми ведемо смертний бій,

І що товариш все ще з нами…

Вугілля цей нам край давав

Вже не будинки, а каміння…

Товариш мій від кулі впав,

І смерть нагадує про тління.

Живу. Товариша – нема.

Немає сина, брата, друга.

І тиша скрикує німа,

І не стихає в серці туга.

С о л д а т:

О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

А чули лиш про мирні дні.

(Україна обіймає солдата і виходять)

 В е д у ч а. Зимового дня 14 грудня 1984 року в сільській родині Федора Яковича та Надії Іванівни народився син Сергій. Маленький Сергій зростав енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання. Свою шкільну дорогу  розпочав у Максимівський середній школі у 1991 році

 В е д у ч и й. Хлопчина зростав вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з однолітками, знаходив час для занять спортом. Жвавим, рухливим і усміхненим  запам’ятали його вчителі та однокласники.

В е д у ч а. Школу закінчив у 2002 році. Після отримання атестата навчався в автошколі, працював у ПСП « Колос»  Строкову військову службу проходив з квітня 2004 року у внутрішніх військах в місті Кременчук, військова частина № 3059 по вулиці Червоних слідопитів,3 та отримав дозвіл на водіння БТРом . Після армії працював в охоронній службі «Титан» водієм.

В е д у ч и й. Водієм працював і у приватного підприємця , і у фірмі «Світ. Олія» Здійснював перевезення вантажів до Польщі, Туреччини, Казахстану,Голландії та Білорусії.  У 2010 році – одружився з Зюман Альоною Володимирівною. В цьому  2010 році в один з найщасливіших днів для Сергія 26 вересня народилася донечка Катя.

В е д у ч а. 4 серпня 2014 року був мобілізований до військової частини в місті Чугуєві, де був водієм бойової машини БТР, далі – відрядження з розвідувальною групою до міста Щастя.

В е д у ч и й.  Сергій служив в 92 механізованій бригаді. Він охороняв блок - пост біля мосту  через річку Сіверський Донець, коли поруч розірвався фугас, запущений з боку противника. Осколком йому перебило артерію. Поранення було несумісне з життям.

 (На фоні журливої мелодії звучать слова)

4 - й   у ч е н ь

          А знаєш, тату, мені страшно,

І не дивлюсь я вже новини.

Так важко чути кожен день:

«Загинуло дві-три людини».

Чи п’ять? Чи десять? Я не знаю…

Ніхто нам правди не говорить…

Повторюють: «Все буде добре.

А військо спокій наш боронить».

А знаєш, тату, серце плаче,

За кожну матір чи доньку,

Що віддано чекають батька,

А він загинув в тім бою.

Його хоронять як героя:

Несуть квітки, лунає гімн....

А матір поглинає горе:

«Як мало встиг прожити він…».

І сум, і відчай огортають…

Думки про вічність… Про катів:

«Вас, справді, сильно покарають,

Ви всі загинете в пітьмі!»

В е д у ч и й. Вітер війни по душах мете,

Пил від гармат на роки опадає,

Годинник життя безупинно іде…

Лиш пам'ять, лиш пам'ять усе пам’ятає.

В е д у ч и й. Хвилина мовчання – затихли всі кроки,

Скорботи хвилина, громада мовчить.

Ніколи нехай не вертаються роки,

Димом не вкривається неба блакить.

В е д у ч и й. Прошу вшанувати хвилиною мовчання загиблого і  всіх тих, хто залишив своє життя заради спасіння неньки-України, заради миру на нашій землі.

                                Хвилина мовчання.

В е д у ч а. Холодний смуток душу охопив,
Дощем заплакав... Свічка догорає...
Він не дожив, не докохав, не долюбив...
Та праведна душа не помирає...

В е д у ч и й. Вона тепер у світлому раю,
Вона тепер на небі вже, у Бога.
Поліг із честю воїн у бою,
Щоб ближче стала наша перемога.

5 - й   у ч е н ь

Не плачте за мною, рідні, не ридайте,

Я не хотів війни, я боронив свій край…

Не плач за мною, сестро, я – герой.

Стояв я гордо, коли снайпер той

Стріляв у голову й таранив груди –

Тоді не думав я – «а що ж з тобою буде?»...

Не плач за мною, рідна, не лий сліз,

Пишайся мною, бо я патріотом виріс,

Ти, тато, лиш за мене помолись,

І не вини себе – у цьому я, напевно, винен..

Я винен, що любив свою країну,

Я винен, що хотів здобути волю…

Але я не хотів стояти на колінах,

Пробач за стільки завданого болю…

Не плач за мною, брате, я у Бога,

Бо кожен, хто загинув за Вкраїну, йде до Нього

Я вже не повернуся, батьку, але знай –

Я стану ангелом і боронитиму свій край…

В е д у ч и й.  З  роками  діти  виростають і  стають  юнаками  та  юнками,  а  школа  їх проводжає  та  чекає  випускників  на  теплі зустрічі. Рік тому Сергій  повернувся до своєї рідної школи меморіальною дошкою…

В е д у ч а. Але допоки ми живі — житиме пам’ять  про  наших  героїв.  Сергій  з  меморіальної  дошки  щодня  зустрічає та  проводжає  поглядом  учнів  та  нагадує кожному з нас, що він поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій

Україні.

В е д у ч и й. Ми маємо надію про те що незабаром все закінчиться і нарешті настане довгоочікуваний мир на землі.

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі.

І сльози щастя на своїх обличчях

Відчують всміхнені  усюди матері.

Хай буде мир. Веселі будуть діти,

Спокійними скрізь стануть всі жінки

І перестануть думати ночами,

Що десь коханий гине на війні.

Хай буде мир й замовкнуть всі гармати.

Доволі крові, сліз, нещастя й бід…

Хай відпочине  змучений боями

До праці звичний чоловічий рід.

" Хай буде мир! "- звертаються до Бога,

Чоло зросивши потом трударі,

Бо хочуть, щоб сміялись дзвінко діти

На нашій єдиній суверенній землі.

Хай буде мир віднині і довіку!

Хай буде мир й замовкнуть війни злі!

Хай у міцних обіймах всі народи

Ідуть у майбуття через віки.

В е д у ч а.     Хай живе Україна!!!!!!!!!!!Слава Україні – Героям слава!!!!!!!!!!!!!