Пішов у смерть – і повернувся в думі,
і вже тепер ніхто його не вб'є...
Ліна Костенко
Директор
- Шановні гості, батьки, всі
присутні! Сьогодні ми зібралися разом, щоб вшанувати пам’ять
Сергія Крівченка – нашого земляка, випускника нашої
школи 2002 року, який героїчно загинув 21 листопада 2014 року під містом Щастя
Луганської області. Він боровся за Україну …
Урочистий мітинг з нагоди
відкриття меморіальної дошки оголошується відкритим.
поля
її росяні, зелені сади
і їй
не жаліти за дні молоді
ні
крові у битві, ні поту в труді.
Любити
Вітчизну, любити завжди,
і
села її і її городи,
і їй
всі бажання, пориви й думки
на
світлій дорозі у світлі віки.
Ведучий. Саме
так і любив свою Україну Сергій. Він боровся за Україну.
Він стояв на сторожі Волі та Незалежності. Заради тебе, твого життя і твоєї
свободи він віддав
своє життя.
Ведучий:
Зимового дня 14 грудня 1984 року в сільській
родині Федора Яковича та Надії Іванівни народився син Сергій. Маленький Сергій зростав
енергійним, життєрадісним хлопчиком, із нестримною цікавістю та жагою пізнання.
Свою
шкільну дорогу розпочав у Максимівський середній школі у 1991 році. Хлопчина зростав вихованим та
дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком, який успішно
поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та розваги з
однолітками, знаходив час для занять спортом. Жвавим, рухливим і
усміхненим запам’ятали його вчителі та однокласники.
Водієм працював і у приватного підприємця , і
у фірмі «Світ. Олія» Здійснював перевезення вантажів до Польщі, Туреччини,
Казахстану, Голландії та Білорусії. У
2010 році – одружився з Зюман Альоною Володимирівною. В цьому 2010 році в один з найщасливіших днів для
Сергія 26 вересня народилася донечка Катя.
4
серпня 2014 року був мобілізований до військової частини в місті Чугуєві, де
був водієм бойової машини БТР, далі – відрядження з розвідувальною групою до
міста Щастя.
Сергій служив в 92 механізованій бригаді.
Він охороняв блок - пост біля мосту
через річку Сіверський Донець, коли поруч розірвався фугас, запущений з
боку противника. Осколком йому перебило артерію. Поранення було несумісне з
життям.
В історію нашого славного п’ятсотлітнього
села 21 листопада 2014 року відтепер вписано чорним рядком. Біля міста
Щастя Луганської області, захищаючи Україну, героїчно загинув наш земляк -
солдат військової служби за контрактом Збройних Сил України – Крівченко Сергій Федорович. Нерідко в
небесній височині можна побачити, як раптово, немов одірвавшись, падає зоря і
згорає блискавично, не встигнувши долетіти до землі. Падаюча зірка – це раптово
обірване чиєсь життя. Так і зірка Сергія спалахнула і несе істинну правду життя
з усіма його протиріччями і розбіжностями. Відійшовши в неповні 30
років за межу вічності, він залишив по собі добру згадку, так і не
доспівавши, не долюбивши…
Сергій
був світлою, позитивною людиною, гумористом по життю. Дуже любив дітей. Захисника Вітчизни, нашого героя, Сергія,
народили і виховали чудові батьки – Надія Іванівна і Федір Якович. Прийміть
слова глибокої вдячності за сина-патріота, який не шкодуючи власного життя
захищав кордони України і виборював мир для всіх нас.
Ведучий: Разом із родиною Сергія, його друзями і
знайомими сумують усі максимівчани, всі, кому не байдужа доля нашої країни,
майбутнє дітей і онуків. Пам'ять про Сергія
Крівченка – жителя нашого села, який поклав життя за мирне небо над нашою
головою, завжди буде жити в наших серцях. Царство Небесне герою!
Ведучий. Указом Президента України від 23 травня 2015 року, "За особисту мужність і
високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та
територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", КРІВЧЕНКО СЕРГІЙ ФЕДОРОВИЧ нагороджений орденом «За
мужність» III ступеня (посмертно).
Рішенням
Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 р. нагороджений відзнакою "За
вірність народу України" І ступеня (посмертно).
Ведучий.
Право відкрити меморіальну дошку надається
Пащенко Вірі Костянтинівні, голові Недогарківської сільської ради, та Мироненку
Юрію Сергійовичу, учаснику АТО, бійцю добровольчого батальйону
«Айдар» .
Ведучий.
Просимо отця Івана, настоятеля Свято-Успенської церкви села
Максимівки, освятити меморіальну дошку.
Запалим свічку пам’яті про тих,
Кого війна забрала в домовину.
Бог забирає кращих, може і святих.
У когось батька, в когось - і дитину.
Помолимось за тих, хто ради нас,
Йшов крізь вогонь і знищував гармати.
Когось забрала куля, когось убив фугас,
І не одна ридає зараз мати.
Запалим на вікні вогонь скорботи
За тих Героїв, що не впали духом.
І не дали країну побороти.
Нехай же Вам земля всім буде пухом.
Ведучий
2.
Сергія Крівченка любило все село!
І всим селом його похоронили!
Сергій загинув, як Герой в АТО.
Дівчата й матері річками сльози лили…
Тож слава Україні! І Герою слава!!!
Ти вічну Пам'ять Сотвори. Маріє-Аве!..
Полине думка в Небо! Де тиша і Герої!
Хвилину мовчимо від Святості такої!
Ведучий. Шановна громадо! Схилімо
голови перед світлою пам’яттю загиблих в зоні АТО,
зокрема, випускника 2002 року нашої школи Крівченка Сергія Федоровича, пошануймо
героїв Небесної Сотні і всіх українців, які віддали своє життя за
самостійність і незалежність України хвилиною мовчання. Вічна пам’ять загиблим
героям !
ЗВУЧИТЬ МЕТРОНОМ
В
кінці хвилини мовчання ставлять лампадки
на стіл
Ведучий 2
Герої не вмирають! Вони тут з нами на Землі! Лише
тихенько-тихенько сплять. Ми плачемо, вони ж не плачуть. Їхні душі горять
героїчним жовто-блакитним полум’ям!
Просимо покласти квіти до меморіальної дошки.
Ведучий 1
Допоки ми живі — житиме пам’ять про наших
героїв. Сергій Крівченко з меморіальної дошки щодня
зустрічатиме і проводжатиме поглядом учнів, нагадуватиме кожному з нас, що він
поклав життя, аби ми жили в мирній квітучій Україні. Вшанування його пам’яті –
це не просто наш святий обов’язок, це наша шана і гордість за справжніх героїв.
Ведучий 2
Брати-українці, мої земляки!
Здоров'я і щастя вам, рідні краяни,
Добробуту, миру на довгі роки.
Немає коментарів:
Дописати коментар