Ми приїхали в Максимівку забрати зібрану учнями і вчителями допомогу для АТО. На фасаді Максимівського НВК - меморіальна дошка з портретом випускника школи Сергія Крівченка. Директор розповідає про Сергія, як про власну дитину: "Він у 92 бригаді служив, загинув в листопаді 2014-го, десь під Щастям..." І про волонтерську роботу: "Бачу, що помічників стало мало, стомилися люди, зневірились. Та хлопчики ж там, на фронті, воюють, життям і здоров'ям ризикують щохвилини - як можна їх кинути наодинці з війною? ...Ми будемо допомагати доти, допоки в цьому буде потреба. Наша підтримка необхідна на передовій - може, навіть не так матеріальна, як моральна. Хлопці повині постійно відчувати, що за їх спинами - міцний тил, який їх пам'ятає, цінує, підтримує". І шану загиблому випускнику колектив школи віддає не періодично-плановими виховними годинами з покладання квітів до меморіальної дошки, а постійною волонтерською допомогою - не словами, а реальними справами. Доземний уклін Вам, педагоги, учні, батьки. Божого вам благословіння і процвітання у МИРНІЙ Україні.
